«З тими, хто тоді тут залишився, не страшно опинитися в жодній життєвій ситуації, бо у найстрашнішій разом ми вже були»

Сергій – головний інженер Чернігівських міських електромереж. Хоч окупувати Чернігів російським військам так і не вдалося, але він став одним із тих міст, які найбільше постраждали від збройної агресії. Тож не дивно, що уже в перші дні війни Сергію довелося у прямому сенсі цього слова змінити діловий костюм на форму електромонтера.

– У мирний час мої основні обов’язки – організація експлуатації та оперативного обслуговування розподільних електромереж 0,4-10 кВ, забезпечення надійного та якісного електропостачання споживачів Чернігова. Однак війна змінила все… У перші ж дні активних бойових дій ми стикнулися з проблемою браку персоналу. Це було зрозуміло – росіяни підійшли впритул до міста, тож працівники МЕМ мали вивезти свої родини у безпечні місця. Хтось після цього повернувся, хтось – ні. Я ж покинути Чернігів не міг – не дало внутрішнє відчуття, що просто не маю права залишити своїх колег наодинці з проблемами. Ось і довелося працювати і електромонтером оперативно-виїзної бригади, і водієм автопідйомника, хоч останнє і було для мене в новинку. Але нічого… У таких умовах вчишся швидко, навіть без інструкторів, – посміхається він.

Працівники, які залишалися у МЕМ, домовились – працюватимуть до останнього.

– Повірте, жодного разу в нас не було на душі ані суму, ані відчаю, – говорить Сергій. – Навпаки – ми всі підтримували одне одного, допомагали, жартували. Тепер впевнений – з тими, хто тоді тут залишився, не страшно опинитися в жодній життєвій ситуації, бо у найстрашнішій разом ми вже були.