«Як люди, які живуть і працюють у прикордонні, постійно спілкуємось з нашими військовими, а тому знаємо – все буде Україна!»

За значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок, відстоювання національних інтересів держави та сумлінне виконання професійного обов’язку до Дня Незалежності України Президент Володимир Зеленський відзначив його медаллю «За врятоване життя». І ця нагорода направду заслужена – починаючи із 24 лютого, старший майстер Новгород-Сіверської дільниці Корюківського РЕМ Роман Антоненко працював в умовах окупації, коли ж рашистів вибили з території Чернігівщини, його робота продовжилася вже під постійними обстрілами, адже полишити у спокої чернігівське прикордоння росіяни не можуть і досі.

– 24 лютого в мене тривав третій день відпустки. У планах була риболовля, – згадує Роман Юрійович. – Але не склалося… Зранку зателефонував заступник голови Новгорода-Сіверського: «Ще спиш? Прокидайся, війна почалася». Я увімкнув телевізор, а заодно почав збиратися на роботу. Коли вийшов на вулицю, з боку Сумської області вже бахкало. З дільниці передзвонив усім своїм хлопцям, щоб не виходили на роботу, а сам залишився тут.  Однак на другий день стало ясно, що треба збирати аварійно-відновлювальні бригади – у різних куточках дільниці почало зникати електропостачання. Очевидно, танками окупанти пошкодили опори та дроти. Що приємно вразило, вийти на роботу в таких складних і фактично смертельно небезпечних умовах зголосилися майже всі.  

Із тих пір робота енергетиків Новгород-Сіверщини мало змінилася.

– Обстріли у нас бувають майже щодня. Раз або й кілька на тиждень «прилітає» і по лініях, – каже Роман Антоненко. – Вичікуємо, поки москалі відстріляються і виїжджаємо на ремонти. А що залишається робити? Не залишати ж споживачів без світла. Та й, чесно кажучи, за стільки часу звикли вже, що поки крутиш дроти, десь збоку виє сирена або ж бахкають снаряди.  Єдина проблема – зараз неможливо дістатися ліній, що знаходяться попід самим кордоном. До деяких доступу немає взагалі. Думаю, оглядати їх ми будемо вже після перемоги. А що вона буде, ми навіть не сумніваємось. Як люди, які живуть і працюють у прикордонні, постійно спілкуємось з нашими військовими, а тому знаємо – все буде Україна! Вони нас обов’язково захистять, ми ж, у свою чергу, зробимо все від нас залежне, щоб забезпечити усіх своїх споживачів звичними комфортними умовами життя, які просто неможливі без електроенергії!