«Як не забрали воювати, то треба ділом помагати»
«Як не забрали воювати, то треба ділом помагати», – за таким принципом живе електромонтер з експлуатації розподільних мереж 5 групи Семенівської дільниці з експлуатації електромереж №2 Семенівської дільниці Корюківського РЕМ Сергій Селюков. Свого часу він служив у танкових військах, тож уже 24 лютого був готовий вступити до лав Збройних сил України.
– Підприємство мене «забронювало», а то вже точно воював би, – каже він. – Дуже не хочеться повторень того, що сталося в Бучі та Ірпені. У жодному місті чи селі. Після того, як росіяни відійшли з території нашої області, тричі їздив допомагати колегам ремонтувати пошкоджені мережі в Чернігові, Новоселівці, Іванівці. Це ж просто жах, що ми там побачили, – десятки людей залишилися просто під голим небом, без домівок. Але ж є і населені пункти, де ситуація була набагато гіршою – де людей катували і вбивали… Повторів такого допустити не можна.
Сергій Олександрович зізнається: тоді, 24 лютого, одразу навіть не повірив, що північний сусід може піти на українців війною.
– Того дня я прокинувся від звуків вибухів. Спочатку не зрозумів, що то було. Спокійно зібрався і поїхав на роботу. Встиг проскочити буквально за п’ять хвилин до того, як у місто зайшла колона ворожої техніки. Їхала вона просто повз нашу дільницю. Ми просто вийшли на вулицю і мовчки дивились, як мимо проїжджають російські танки, БТРи та інша техніка. А було її чимало – понад 100 одиниць точно, – згадує він. – У цей же день нам довелося ремонтувати лінію попід самим кордоном. Виїхали туди аж ввечері, коли вся колона вийшла з Семенівки. Виявилося, москалі збили опору, тож довелося натягувати дроти напряму. Взагалі ж, коли наші населені пункти були окуповані, рашисти нас не бомбили. Видно, тоді ще сподівалися на перемогу, то не творили таких звірств, як пізніше. Щодня ми бачили літаки, які летіли бомбити Чернігів, і ракети, але у нас було більш-менш спокійно. А ось зараз працювати набагато страшніше, бо обстрілюють нашу територію росіяни щодня. Але… Віримо в свої сили, у ЗСУ і чекаємо на Перемогу!