«Приємно усвідомлювати, що ти – частка великого і потужного колективу енергетиків»
«Якщо не знадобився на роботі, то допоможу в іншому місці», – за таким принципом у період активної фази бойових дій на Чернігівщині діяв cтарший майстер групи з експлуатації приладів обліку Чернігівських МЕМ Олександр Карелін.
– Коли почалося повномасштабне вторгнення росіян, я був у Чернігові. Перші дні, як, мабуть, і всі, не знав, чим себе зайняти, – згадує він. – Хотілося бути корисним, на роботі ж моя спеціалізація тоді затребувана не була, що й не дивно. А тут сусід запропонував допомогти йому на СТО. На четвертий день вторгнення йому зателефонували військові і попросили поремонтувати колеса на їхній машині. Він кілька разів вийшов на роботу сам, потім узяв на допомогу одного сусіда, а потім і мене. Ми заклеювали пошкоджені колеса для машин військових, поліцейських, швидкої допомоги, натягували плівку замість розбитого скла. Заїжджали на СТО і місцеві мешканці, ми не відмовляли нікому. Коли не стало світла, вмикали два генератори, що в нас були, військові ж підвозили пальне для них, яке вже тоді було у великому дефіциті. Так і працювали, аж поки не прилетіло в наш район. Було це 17 березня. Ми саме доклеювали колеса для машини поліцейських, як десь неподалік почалася стрілянина. Свою роботу ми таки доробили і вирішили тікати в укриття, але не встигли – поряд почало свистіти, а хвилини за дві пролунав вибух. На щастя, всі залишилися живими. Падаючи, ми бігли у підвал будинку, де вже сховалися сусіди. Спочатку прилетіло в одну із квартир, а потім практично й у сам підвал. Стало ясно, що домівку доведеться покинути, та й працювати на СТО можливості вже не було…
Олександр виїхав із Чернігова, але довго за його межами не протримався – 6 квітня повернувся назад, зібрав бригаду зі своїх колег і почав щодня виїжджати на відновлення пошкоджених рашистами мереж.
– Свою роботу в компанії я починав з оперативно-виїзної бригади, відновлення мереж було для мене не в новинку, хлопці теж розуміли, що робитимуть, тож нам виділили машину і дозволили працювати, хоч робота з відновлення мереж і була нетиповою для нас, та й пошкодження не такі, які зазвичай бувають у мирний час, – розповідає він. – Окрім того, цих пошкоджень було настільки багато, що перший час як керівники, так і члени бригад МЕМ працювали без вихідних, щоб якомога швидше виконати роботи з відновлення електропостачання в місті, адже на світло у домівках очікували тисячі людей. Хотілося порадувати їх хоч так! Зараз із впевненістю можу сказати, що всі мої колеги, які в період блокади залишалися в місті, – справжні герої! Хтось виходив на свою безпосередню роботу і працював просто під обстрілами, хтось допомагав в інших сферах – волонтерив, плів сітки, розвозив їжу чи воду, працював у лікарнях абощо, але всі ці люди так чи інакше зробили свій вклад в оборону міста. Приємно усвідомлювати, що працюєш разом із ними, приємно, що ти – частка цього великого і потужного колективу. А скільки ж іще таких людей по всій Україні! І разом ми точно здобудемо таку бажану Перемогу!