«Мріємо про те, що невдовзі подамо електроенергію на ділянки, які знеструмлені місяцями. Отоді можна буде із впевненістю сказати, що всю свою роботу ми виконали на відмінно!»

Передчуття, що скоро почнеться війна, в електромонтера оперативно-виїзної бригади третьої групи Семенівської дільниці Корюківського РЕМ Петра Кобильцова з’явилося набагато раніше, ніж 24 лютого минулого року. 

– Ми живемо неподалік кордону з росією, тому просто не могли не помітити, що тут щось відбувається, а потім ще й родичі із росії підтвердили, що у Брянській області чимале скопичення військової техніки, – згадує він. – Тож коли 24 лютого я почув перший постріл, одразу ж зрозумів – війна… А за кілька годин нашим містом пішли колони військової техніки росіян. 

25 лютого Петро Кобильцов вийшов на роботу.

– Основна частина працівників дільниці приходила «за дзвінком», а ось оперативно-виїзні бригади, як і зазвичай, ходили на роботу позмінно. Сказати, що тоді було багато пошкоджень, то ні. Відновлювали якось сім прольотів на лінії 10 кВ, виконували дрібні ремонти. Набагато спекотніше стало, коли рашисти відійшли з території нашої області. Отоді почалося… Росіяни постійно бомбили (та і зараз бомблять) практично всі села нашого району. Коли були прильоти по високовольтній підстанції «Архипівка» (а це було двічі), припадала саме моя зміна, то довелося там побувати. Перший раз був трохи пошкоджений трасформатор, було видно, що стріляли з дронів. А ось вдруге ми просто вжахнулися – стріляли з артилерії, тож підстанція була повністю розкуроченою. Довелося резервувати споживачів від других ліній. Як працівнику енергетичної компанії, страшно жаль, що руйнуються такі об’єкти, бо ж відновити їх буде зовсім непросто. 

Про свою роботу Петро Володимирович розповідає легко, неначе нічого надзвичайного, а тим більше героїчного, в ній немає, однак по кілька разів на місяць і він, і його колеги потрапляють у зону величезної небезпеки, адже проводити ремонти їм часто доводиться під звуки канонади.

– Всякого бувало… І тікати доводилось, коли раптово під час роботи обстріл починався, – каже він. – У такому разі від’їжджали на кілька кілометрів від робочого місця і перечікували. Закінчувався обстріл, поверталися і закінчували свою роботу. Треба ж дати людям світло!

Зараз семенівські енергетики чекають лише на одне – Перемогу.

– Обстріли тривають. На території обслуговування нашої дільниці є ділянки, які і досі знеструмлені. Там лінії ми не відновлюємо, бо поряд ворог, та і все заміновано, – пояснює Петро Кобильцов. – Мріємо про те, що невдовзі електроенергію подамо і туди. Отоді можна буде із впевненістю сказати, що всю свою роботу ми виконали на відмінно!