«Коли тебе поважають і цінують твій труд, тоді з’являється величезне бажання зробити іще більше!»

В АТ «Чернігівобленерго» електромонтер з експлуатації розподільних мереж Сергій Тимошенко працює вже 22 роки. Яких тільки робіт не доводилось йому виконувати за цей тривалий час, однак він ніколи і подумати не міг, що колись йому доведеться скручувати посічені снарядами дроти і лагодити збиті танками опори.

– На щастя, колон рашистів на центральних вулицях Новгорода-Сіверського ми не бачити – всі вони йшли по об’їзній дорозі, однак відлуння війни почули вже в перші ж дні повномасштабного наступу росіян, – говорить Сергій Анатолійович. – Я живу менш ніж за 500 метрів від дільниці. Того дня встав рано (не було і шостої години ранку), щоб затопити котел, як тут прибігла схвильована дружина – хтось подзвонив їй і сказав, що почалася війна. А трохи пізніше в нашому районі почалися обстріли.

У період окупації пошкоджені лінії енергетики Новгород-Сіверської дільниці ремонтували нечасто.

– Диспетчерська справлялася, то нас рідко викликали на роботу, – каже Сергій Тимошенко. –  Лише коли почався період вітрів і в місті повалило дерева, виходили, бо гілками пошкодило лінії і треба було терміново їх відновлювати. А ось уже в квітні, коли наші військові вибили рашистів за межі району, ми почали планово піднімати мережі, які побило під час окупації. Ото тоді роботи було ого-го! Споживачів заживили за допомогою резервних ліній, але треба було відновлювати основні. Якось у травні виїхали на ремонт лінії, що була за 100 метрів від кордону з росією. Там упала опора, без якої ми просто не могли обійтися. Були впевнені, що на кордоні вже стоять наші військові. Уже після ремонту, коли поверталися назад, зустріли наших. Сказати, що вони були подивовані, нічого не сказати, – як виявилося, на ту ділянку кордону, де були ми, вони вийти ще не встигли.

Зараз енергетики новгород-сіверського краю продовжують працювати під обстрілами. На ремонтні роботи їм доводиться виїжджати часто. Та й планових робіт також ніхто не відміняв,

– Але треба розуміти, що зараз наша робота потрібна, мабуть, як ніколи, –додає Сергій Анатолійович. –  А коли тебе поважають і цінують твій труд, тоді величезне бажання зробити іще більше!