«Найбільше у 2022-му лякала не робота у небезпечних умовах, а нерозуміння, що буде завтра»

– Як летить час… Два роки вже минуло з початку повномасштабної війни, – зітхає майстер Сновської дільниці №2 Корюківського РЕМ Ігор Александренков. – 24 лютого 2022-го я прокинувся від вибухів. У той момент навіть не зрозумів, що то було. Вірити у те, що війна перекинулася вже й на нашу область, не хотілося. Пішов на роботу і тут уже колеги з Семенівської дільниці телефоном розповіли, що російські танки їдуть просто повз їхній підрозділ. А після обіду танки поїхали і через нашу громаду… Під вечір нам усім сказали, що на роботу виходитимемо лише за потреби. А вона була  постійно. Робили усе, що могли, – й опори ставили, і дроти скручували, і лінії тягнули, і побите обладнання демонтували. Чотири наших трансформаторних підстанції рашисти взагалі розстріляли з автоматів. Довелося латати дірки, заливати масло. Сказати, що це була якась незвична робота, то ні. Усе це ми робили і за мирних часів, змінилися лише масштаби пошкоджень і, звісно ж, умови виконання робіт. Хоча найбільше тоді лякала навіть не робота у небезпечних умовах, а нерозуміння, що ж буде завтра. А ще… У мене дитина живе в Києві, а столицю тоді теж добряче поливали снарядами, то думками я постійно був там…

Коли ж рашисти нарешті покинули територію Чернігівщини, сновські енергетики вирушили на допомогу чернігівським колегам.

– Відновлювали електропостачання в мікрорайоні Бобровиця, – згадує Ігор Тимофійович. – Наша бригада приїхала туди першою – 11 квітня. Протягом 10 днів ми піднімали пошкоджені, а то і повністю знищені, лінії. Здавалося б, і на території нашої дільниці проблем вистачало, але тут масштаб пошкоджень нас просто вразив. А ще більше вразили люди. Залишившись на згарищах, вони з такою теплотою спілкувалися з нами, питали, що потрібно. І якщо ми звикли до того, що навіть недовготривала аварійна перерва в електропостачанні зазвичай дуже обурює споживачів, то тут люди лише з надією запитували: «А хоч за місяць світло буде?» Скільки ж вони, бідні, натерпілися! Дуже хотілося допомогти їм якомога скоріше.

Із тих пір робота енергетиків Сновської дільниці не дуже змінилася.

– Кордон у нас недалеко, тож, коли обстрілюють населені пункти, що за 8-10 кілометрів від нього, гупає аж у Сновську, – каже Ігор Александренков. –Пошкоджень через обстріли вистачає і зараз. Знову-таки перебиті дроти, постріляні трансформатори. Але вже не так страшно, бо ворога поряд, як було у 2022-му, немає. Тоді ж на території обслуговування нашої дільниці і їхні блокпости стояли, і колони їздили, і ДРГ ходили. Зараз, слава Богу їх немає. А з пошкодженнями справимось. Головне – щоб нашим хлопцям-захисникам усе вдавалося і врешті-решт усі разом ми відсвяткували таку довгоочікувану Перемогу!