«Коли колектив гарний, то і робота іде. Разом ми ще й не те зможемо!»

В енергетиці електромонтер з ремонту повітряних ліній електропередачі служби ліній 35 кВ і вище Антон Кірнос лише чотири роки.

– Мій покійний батько працював тут на підстанції, тож не дивно, що і я обрав фах енергетика, – каже він. – Так вийшло, що прийшов в АТ «Чернігівобленерго» влаштовуватися на роботу і мене одразу ж забрали у високовольтники. Якщо чесно, навіть не думав, що надовго тут залишуся, а вийшло он як… 

Незважаючи на те, що до повномасштабного вторгнення Антон Павлович пропрацював на підприємстві всього два роки, тільки-но з’явилася можливість активно працювати, він, як і колеги, одразу ж включився в роботу.

– Що сказати? Війна – це дуже страшно. Коли дивився на розбиті рашистами будинки, аж мороз ішов шкірою, – зізнається він. – Тому в період відновлення ми працювали настільки інтенсивно, наскільки тільки могли. До цього, поки чекали виклику на роботу, було якесь прикре відчуття, що ти нічим не допомагаєш перемогти ворога, а тут розумів, що ти реально потрібен, що ти можеш покращити добробут людей, які опинилися в набагато гіршій ситуації, ніж ти сам, що ти потрібен цим людям, та і країні в цілому.

Не відмовився Антон Кірнос і коли запропонували поїхати на відновлення пошкоджених обстрілами мереж у Миколаївську область.

– Уся бригада їде, то як я вдома залишуся? Ні-ні, ми завжди разом! Як справжня родина, – посміхається він. – Причому нам було абсолютно все одно, де жити, що їсти. Місцеві енергетики показали ділянку роботи, зазначили  – наше завдання дійти до 144 опори, якщо зможемо. Які питання? Інструмент у руки і вперед! Працювали без вихідних, але змогли. І це нехай і невеличка, але перемога, адже у домівки людей, які довгий період жили в окупації, нарешті повернулося світло! Без перебільшення – переповнювала гордість за професію, яку обрав, гордість за людей, які працюють поряд. Коли колектив гарний, то і робота іде. Разом ми ще й не те зможемо! Швидше б дочекатися Перемоги, а потім буде все! Я в цьому впевнений!