«Люблю повертати людям світло. Це – справжнє щастя!»
39-річний електромонтер ОВБ Сновської дільниці Корюківського РЕМ Олександр Ярошенко працює в Товаристві лише п’ять років, однак зізнається: ну дуже любить свою роботу.
– Робота електромонтера насправді дуже цікава. Часто просто на місці доводиться шукати якісь нестандартні рішення, щоб відновити електропостачання, думати, як пришвидшити процес ремонту, бо основна причина пошкоджень на території обслуговування нашої дільниці – це обстріли рашистів. А тому діяти треба чітко і швидко! Та головне… Бачили б ви реакцію наших споживачів, коли отак-от приїжджаєш на відновлення лінії у село, де люди кілька днів, а то і тижнів просиділи без електропостачання. Хтось біжить дякувати, хоч ми ще не встигли нічого зробити, хтось хреститься. Люди впевнені, що ми їм допоможемо, і як тут не зробити усе можливе для цього? Це надзвичайне відчуття, коли в оселі таких споживачів повертається така довгоочікувана електроенергія. Що тут казати, люблю повертати людям світло! Це – справжнє щастя! – посміхається Олександр Володимирович.
І згадує:
– 24 лютого 2022-го близько 5 ранку мені зателефонувала сестра і сказала, що почалася війна. Я тільки відмахнувся. Ну як можна було в таке повірити? А потім увімкнув телевізор і почув офіційне повідомлення. Близько 15 години через Сновськ йшла колона російської техніки… Виїжджали на роботу ми тоді рідко, бо треба було дуже ретельно все продумувати. У самому Сновську росіяни не стояли – колона пройшла містом і все, а ось у селах ворога було чимало. Добре, що на той час у нас ще не було такої кількості пошкоджень, як зараз. Бо останній рік мало яка зміна обходиться без виїздів у прикордоння. Сказати, що рашисти прицільно стріляють по наших об’єктах… Навряд чи. Це більше хаотична стрільба, направлена на те, щоб просто до землі випалити усю 5-кілометрову зону, а наші лінії якраз у неї і потрапляють. Відновити об’єкти після таких пошкоджень намагаємось якомога швидше, однак виходить це не завжди. Бувало, що, не закінчивши роботу, доводилось складати обладнання і тікати, бо прилітало дуже близько до місця роботи. Та й взагалі, коли працюєш, постійно боїшся, щоб у цей час на ділянці не трапилось якоїсь ДРГ, не було скиду чи прильоту. І переживаєш не лише за себе, а й за товариша, який поряд. А десь на лінії сидить і переживає ще й диспетчер за вас двох. Оце відчуття, що поряд з побратимом може щось трапитись, а ти не зможеш допомогти, мабуть, і є найстрашніше у нинішній роботі.
Та найбільше бояться за електромонтерів, які виїжджають у прикордоння, звісно ж, їхні рідні.
– 23 березня у моєї дружини Юлії день народження. У 2022-му я в цей день був на зміні. Тільки-но виїхав на ремонт, вона дзвонить. Попередив, що їду у прикордоння і там зв’язку не буде, то усе її свято пройшло в очікуванні і молитві за мене. А цього року ситуація повторилася – 23 березня я знову був на відновленні у прикордонні, – розводить руками Олександр Ярошенко.
Страшно сказати, але так боялася рашистів Юлія не дарма – 13 травня ворог обстріляв Сновськ касетним снарядами, в епіцентр вибуху потрапила і вона. Радіємо, що поранення були не смертельними і бажаємо їй повного одужання, а родині – ніколи більше не зазнавати такого страху і болю!
– Дуже не хочеться, щоб знову почався наступ або ж обстріли посилилися, бо виїжджати зі Сновська бажання у нас немає. Дім є дім! – каже Олександр Володимирович. – Уже мрію, як всі наші території звільняться від ворога. І це точно буде!