«Хлопцям на фронті набагато важче, ніж нам, тож маємо в тилу підтримувати їх своєю роботою»

9 років електромонтер з ремонту повітряних ліній електропередачі служби ліній 35 кВ і вище Євгеній Овчаренко працює в АТ «Чернігівобленерго». Хоча до цього його життя було пов’язане зовсім не з енергетикою.  

– Працював я науковим співробітником Прилуцької дослідної станції. Займався селекцією плодово-ягідних культур. Коли ж потрапив до служби ліній, тут довелося вчитися з нуля. Однак про таку кардинальну зміну професії я жодного разу не пожалкував, – зізнається він.

Не злякала Євгенія Васильовича ця робота і в період повномасштабного вторгнення, хоч умови її виконання і стали далекими від безпечних.

– Зранку 24 лютого 2022-го я, як і зазвичай, збирався на роботу. Увімкнув телевізор, а там… повідомлення, що в Україні почалася війна. О 8 годині ми всі зібралися у підрозділі – кидати роботу навіть у таких умовах не збирався ніхто, – згадує він. – Щоправда, вперше виїзд на ліквідацію пошкоджень нам вдалося здійснити аж 3 квітня. Було це у нашому районі. Обстрілами дуже розбило лінії 110 кВ, та воно і не дивно – зовсім поряд із місцем, де ми працювали, були бліндажі, в яких жили російські військові. Один від одного ці бліндажі дуже відрізнялися. Очевидно, в одних жили солдати, а в інших – офіцери, бо в перших були купи сміття, а у других – доволі чисто. Залишились там і деякі речі, які рашисти накрали у наших селах. Звісно, перед тим, як ми зайшли на цю територію, її обстежили сапери. Так само було і у Великій Дорозі, Старій і Новій Басані, Новому Бикові, Количівці, Іванівці, де ми теж побували на відновленнях. А від того, що розповідали нам місцеві мешканці, волосся просто ставало дибки. Ніколи не забуду, як у Новому Бикові до нас підійшов чоловік і розповів, як до нього у двір танком заїхали російські військові, переїхали дружину, а дочку забрали в полон. Страшно… Та ще страшніше було, коли усією бригадою нас направили на допомогу миколаївським колегам. І тут ми багато чого бачили, а там… проїжджали повз їхні містечка і села, а вони ж були фактично повністю зруйнованими. Нічого живого. Щодо роботи, то вона була звичною – такі ж лінії, такі ж пошкодження, єдине – чимало територій були ще нерозмінованими, тож під час роботи нам доводилось дуже обмежувати себе у просторі – відхилятися від означеної траси ми не могли ані на крок. Зате за той час познайомились з багатьма хорошими людьми, подружилися з колегами з інших областей.

Зараз робота прилуцьких високовольтників, можна сказати, увійшла у звичне русло.

– Робіт у зоні бойових дій ми практично не виконуємо, але періодично виїжджаємо на ті лінії, які лагодили у 2022-му після відходу рашистів, для оглядів, – говорить Євгеній Овчаренко. – В основному ж лагодимо лінії після «мирних пошкоджень». Однак, якщо буде треба, готові і до більш небезпечної роботи. Хлопцям на фронті набагато важче, ніж нам, тож маємо в тилу підтримувати їх своєю роботою. Аж до Перемоги!