«Коли прийде мир, найперше, що я хочу зробити, – зібрати разом усю родину»
Із 1984 року електромонтер з ремонту та монтажу кабельних ліній дільниці кабельних ліній Цеху централізованого ремонту Корюківського РЕМ Юрій Сухолєт працює в енергетиці. Увесь цей час його спеціалізація була пов’язана саме з ремонтом кабельних ліній, а тому він добре знає, як протягом останніх понад 30 років змінилася ця робота.
– О, як згадаю! – посміхається він. – Раніше для з’єднання відрізків кабелів використовувалися в основному свинцеві муфти, зараз у пріоритеті муфти з термоусаджувальних матеріалів. Останні набагато легше і швидше монтуються. Крім того, через свою здатність усадки при нагріванні термоусаджувальна муфта одного розміру може застосовуватися для декількох близьких по діаметру. Однак під час монтажу свинцевих з’єднань закопувати кабель ми могли не так глибоко – десь на півтора метри, тепер же буває і понад два метри углиб копаємо. Шукаємо ж пошкодження, як і раніше, за допомогою електротехнічної лабораторії. Щоправда, зараз до цієї роботи додалася ще й підвищена увага щодо особистої безпеки – все-таки працювати нам доводиться у тій частині області, де й досі триває активна фаза бойових дій.
Місце дислокації дільниці кабельних ліній Цеху централізованого ремонту Корюківського РЕМ – Новгород-Сіверський. А тому війну тут почули одразу ж.
– Вік такий, що вже довго не спиться. Рано встав, вийшов у двір і почув, як гупає з боку кордону. Іще раніше містом почали ходити чутки, що там копичаться російські військові. Розповідали про це люди, у яких є родичі на Брянщині. Тому я одразу зрозумів, що почалася війна… – згадує події 24 лютого 2022-го Юрій Анатолійович. – Самих рашистів жодного разу не бачив, а ось як повз місто їдуть їхні танки – так. Якщо ж говорити про роботу, то з самого початку нам ще доводилось виїжджати у віддалені населені пункти, де була пошкодженою кабельна мережа. Зараз там ми вже не буваємо, бо і тих приміщень, які живили ці лінії, в основному вже немає. Час від часу доводиться виїжджати на ремонти в Семенівку. Отам стріляють постійно, то ми дивимось на реакцію місцевих мешканців – вони добре розрізняють «виходи» і «приходи», тож якщо вони спокійні, і ми спокійно працюємо. Найстрашніше ж за весь цей час було… Зараз навіть смішно розповідати. Якось поверталися ми з тієї ж Семенівки, а тут гуси на дорогу вийшли. Зупинилися їх пропустити, а машина і заглохла. Отоді і перестрахалися – стоїмо на дорозі, поїхати не можемо, а до кордону з росією всього кілька кілометрів. Отак і зробили добру справу – врятували гусей. Довго потім із хлопцями згадували ту ситуацію і разом сміялися.
Хоч останнім часом рашисти почали все активніше розсувати «сіру зону» на нашому прикордонні, усі працівники дільниці кабельних ліній Цеху централізованого ремонту Корюківського РЕМ продовжують працювати і, звісно ж, мріяти про Перемогу.
– Двоє моїх синів зараз у ЗСУ. Тож, коли прийде мир, найперше, що я хочу зробити, – зібрати разом усю родину, щоб відсвяткувати цей довгоочікуваний день, – ділиться Юрій Сухолєт. – Сподіваюся, що це буде уже скоро!