«Енергетик – це людина, яка дарує іншим той ресурс, без якого уявити зараз комфортне життя просто неможливо»

В АТ «Чернігівобленерго» електромонтер оперативно-виїзної бригади  Семенівської дільниці Корюківського РЕМ Олександр Демченко працює з 2001 року.

– За освітою я інженер-електрик, тож працюю за фахом, – каже він. –  Після школи навчався спочатку в технікумі, а потім заочно і в університеті. Однак енергетика – це та галузь, працюючи у якій, ти маєш вчитися все життя. Нові технології, сучасне обладнання, врешті-решт інші виклики, які поставила перед нами війна…

24 лютого 2022 року Олександр Михайлович був на зміні.   

– Коли почув перші постріли, не було і п’ятої ранку, – згадує він. – Якщо чесно, одразу навіть не зрозумів, що то було, до останнього не вірилось, що росія може на нас напасти. Коли ж повз нашу дільницю почали їхати російські танки, всі сумніви відпали. На щастя, обличчям до обличчя з окупантами ми не стикалися, хоч на роботу виходили регулярно. Чергували протягом доби, бо в комендантську годину все одно додому з підрозділу виїхати не можна було. Пощастило, що пошкодження ліній тоді були одиночними. Набагато важче стало, коли закінчилася наша недоокупація. Почалися регулярні обстріли, в тому числі й електромереж.

Протягом останнього року Семенівщина стала справжнім форпостом незламності Чернігівської області. Щодня росіяни поливають цю територію усіма снарядами, які тільки є у них на озброєнні. Відсіч їм дають наші військові, наслідки ж обстрілів доволі успішно усувають різні служби. В їх числі й енергетики.

– Ситуація складна, але ж має і тут хтось працювати, – каже Олександр Михайлович. – Буває, кілька днів не можемо дістатися місця пошкодження, коли ж з’являється така можливість, одразу їдемо. Раз на раз не приходиться: коли спокійно виконуємо роботу і повертаємось у підрозділ, а коли починається обстріл і доводиться тікати. Тут не вгадаєш. Ще коли Інтернет є, то можемо  побачити, що тривога почалася, в місцях же, де зв’язку немає, самі розумієте… Людей у нашому регіоні залишилося небагато, тож знайти заміну фахівцям доволі складно. Немає такого, як було раніше, – людина звільнилася, а на її місце вже черга. По-перше, робочі спеціальності зараз не такі популярні, по-друге, навіть, якби людина гарно навчалася на енергетика, треба час, щоб вона здобула ще й досвід, а хто хоче здобувати його під обстрілами?

Олександр Демченко зізнається: свою роботу любить і попри складні умови кидати не збирається, адже енергетик – це людина, яка дарує людям той ресурс, без якого уявити зараз комфортне життя просто неможливо.  

– А тому мережі у своєму регіоні ми відновлюємо і відновлюватимемо й надалі, – підсумовує він. – Хоча… Дуже вже хочеться спокою. Не чекати, що ось зараз щось прилетить, щоб поряд вибухне, а так, щоб завтрашній день був звичайним завтрашнім днем – спокійним і щасливим.