«Займаюся тим, що люблю, а це у житті дуже важливо»

– Близько 4 години ночі з боку Ніжина почало бахкати. Прокинулася дружина, запитала: «Чуєш?», та я її заспокоїв: «Спи, нічого страшного немає». Ну хто тоді міг подумати про війну? А вже за годину почали телефонувати родичі та знайомі… – згадує події 24 лютого 2022-го майстер Ічнянської дільниці з експлуатації електромереж №2 Прилуцького РЕМ Сергій Накоренко. – Зранку мені подзвонив старший майстер і сказав на роботу не виходити, чекати на додаткові розпорядження вдома.

Протягом наступного місяця виконувати звичну роботу на лініях Сергієві Олександровичу довелося всього двічі:

– Це були аварійні виклики – перетягували провід, що постійно замикав при вітрі, а також проводили заміну опори в Ічні. За територію міста ми тоді не виїжджали.

І це не дивно – частина населених пунктів Ічнянщини була окупована рашистами.

– Крупичполе, Мартинівка, Більмачівка, Сваричівка, Припутні, Дорогінка, Бакаївка, – перераховує Сергій Накоренко. – Усі ці села стали шляхом для росіян, і в кожному з них частково не було світла. Місцеві умільці (до речі, були серед них і наші колеги) намагалися на місцях своїми силами відновити електропостачання. А вже в квітні, коли ворог відступив, ми почали комплексне обстеження мереж. Села, у які приїжджали, чесно кажучи, мали жахливий вигляд – на узбіччях стояли спалені машини, місцями були поруйновані будинки, усюди валялися снаряди. У лісову місцевість ми і взагалі старалися виїжджати виключно з військовими. Страшно було – хто знає, де і що росіяни замінували, чи, може, і самі ще у лісах відсиджуються. Але страх страхом, а виконувати роботу треба. А її вистачало. Та і пошкодження відрізнялися від тих, які трапляються нам зазвичай. Зламані або дуже посічені осколками опори, кульові пошкодження трансформаторів, перебиті у багатьох місцях дроти… Спочатку робили усе своїми силами – міняли трансформатори, відновлювали дроти, замінювали опори, потім нам на допомогу приїхали прилуцькі колеги.

Трапляються пошкодження, спричинені обстрілами, на Ічнянській дільниці і зараз.

– То ракета розірвалася, то шахеди мережі побили, але загалом працюємо ми в більш-менш спокійних умовах, відновлювати мережі під обстрілами нам не доводиться, – каже Сергій Олександрович. – То хлопцям на прикордонні… Але, як бачимо, тим, хто обрав фах енергетика, навіть такі умови не стають на заваді.

Сам Сергій Накоренко в АТ «Чернігівобленерго» працює вже понад 20 років – прийшов сюди у 2004-му.

– Батьки працювали бухгалтерам, мене ж завжди вабили технічні спеціальності, – посміхається він. – Профільну вищу освіту я здобув у Чернігівського технологічному університеті. До речі, сплачувало за неї підприємство. І про свій вибір я жодного разу не пошкодував. Займаюся тим, що люблю, а це у житті дуже важливо. Іще б Перемогу нам усім... Отоді усе було б просто чудово!